| Головна » Файли » Участь у заходах |
| 29.10.2014, 17:44 | |
Тема. «З родини йде в життя дитина». Мета: Розширити уявлення учнів про цінність людини, значення родини, традиційні стосунки в родині. Розвивати бажання вивчати свій родовід, наслідувати народні традиції. Виховувати повагу до членів родини. Обладнання: рушники, «родинні дерева», фото родин, прислів’я та приказки для оформлення зали, коси для інсценізації пісні. Діти у вишитих сорочках, дівчатка з віночками на голівках та в українському національному одязі. Доброго ранку! Доброї днини! Ми вас чекали на наші гостини, Щоб вшанувати тат і матусь, Сестричок, братів, дідусів і бабусь.
Добрий день, люди добрі, Що сидять в нашій господі! Раді святом вас вітати, Щастя і добра бажати.
Учні (разом) Доброго дня !
Правда, чудова ця фраза? Вона зближує з вами одразу Сьогодні, гадаю, якраз буде вчасно, Щоб у всіх був дійсно чудовий настрій, Упоравшись з ділом, хіба нам не варто, Зустрітися з піснею чи навіть із жартом.
Сім’я, родина, рід – Які слова святі. Вони потрібні кожному в житті. Якщо зміцніє хоч одна родина- Міцніша стане наша Україна.
Яка хороша нині днина- Зібралася уся родина, Всі рідні – сестри і брати, Дідусь, бабуся, батько й мати. Від радості кортить нам заспівати. Пісня « Не давайте суму жити» Усе, що є найкраще у дитини: Її талант, культура, доброта — Від тата й мами йде і від родини — Незаперечна істина свята.
Сім’я, родина — це велике диво, Там є любов і ласка, і тепло. Там дітям затишно і радісно, й щасливо, Тепер у нас і завжди так було.
Як тато є й матуся є рідненька, Там добре дітям, є в них доброта. В дітей тоді й сорочечка біленька, І ластівкою мрія заліта.
Сім’я, родина в кожного хай буде, В ній стільки щастя, мудрості й тепла! Живіть щасливо на землі цій, люди, Й щоб доля ваша світлою була!
Ми, українці, нація прадавня, На цій Землі — багато тисяч літ. Культурою й традиціями славна, І багатющий в нас духовний світ.
В нас звичаї свої, неписані закони, По них пізнає українця вся земля. Своє світосприймання й заборони, Як і свої ліси, річки й поля...
Свої казки, легенди і повір’я, Дотепні жарти і слова ясні, Своя хатина біла і подвір’я, І неповторні, трепетні пісні.
Ми на своїй землі віки й тисячоліття, Тут славний рід, родина і сім’я. Коріння у землі, а в небо — пишне віття. У світі — українці нам ім’я.
Іде в майбутнє рідна Україна, У світле і високе майбуття. І наш народ — одна свята родина, А кожен з нас в родині цій дитя.
На сцені — декорації двору, стоять лавки. Вибігають дівчатка, а за ними хлопчики в українському вбранні. Дівчатка стають в коло і починають водити «Подоляночку». Хлопці стоять осторонь. Дівчата зупиняються і запрошують до танцю хлопців, але ті відмовляються і стають у свій танок. Дівчата, а давайте «Подоляночку» поводимо! Усі. Давайте! (Співають.) Хлопці, а ходіть з нами потанцюєте! А ми що, дівчата-подоляночки? У нас свої пісні — хлоп’ячі! Ну, і які ж то такі хлоп’ячі пісні, покажіть нам! Дуже просто. Ану, хлопці, до мене! (Всі збігаються докупи, шепчуться, беруть коси і починають співати «Вийшли в поле косарі» Дівчатка дивляться.) Добре, косарі, ваша взяла. Є і у вас свої пісні, хлоп’ячі. Добре у вас виходить. Ну, погралися і досить. Тепер посидимо і відпочинемо, та поговоримо про українські народні традиції. А що таке традиції? О! А ти що хіба не знаєш? Я розкажу, а ви всі посідайте, та й поговоримо. Традиції — це досвід, звичаї народу або норми поведінки, які склалися історично і передаються з покоління в покоління, з роду в рід. От що таке традиція. А я наведу приклад традицій нашого народу. Так, в Україні з глибокої давнини дуже поважають своїх батьків, бабусь і дідусів. Тому в родинах діти змалку вчаться звертатися до батьків на Ви. І це дуже гарна традиція. Вона збереглася і до нашого часу. Тому в деяких сім’ях діти і зараз звертаються до своїх батьків з повагою, на Ви. Вчитель. І так звертаюся до батьків багато українців. Нам усім це подобається, бо так завжди говорили в Україні. В кожного народу своя культура і свої звички. Тим і відрізняються народи один від одного, що в кожного є свої неповторні і цікаві традиції.
Свої традиції у нашого народу є, Свої пісні і звички, й рідна мова, Культура й щастя в нас також своє, Святині й обереги — це чудово!
Хоч всі ми люди, але різні ми. В народів різних різні є святині. А ми от добрими ідемо в світ людьми, І наша мати то є берегиня.
Бо мати — найрідніша в світі цім, Вона дала життя усьому роду. Тож найдорожча в серденьку людськім Й свята для українського народу.
Чому ви кажете, що мати свята? Адже тільки Матір Божа свята, бо вона народила Божого сина, до неї в молитві звертаються люди, просять допомоги... Вчитель. Так, але усі мами: моя і твоя — свята для кожного з нас, адже мама дала нам життя, тому ми і є зараз. Здавна в Україні величають матір і кажуть про неї, що вона свята. Від неї залежить не тільки поява дитини на світ, але й те, якою людиною піде вона по цьому світу. Та хіба діти свою матір не просять про допомогу, звертаються, як і до Божої Матері щодня.
Українські мами дуже люблять і поважають свої традиції. А тому завжди своїх дітей вчать і виховують так, «щоб перед людьми не було соромно» за свою дитину. Недаремно ж є таке прислів’я: «Виховуй дитину, доки вона поперек лавки лежить».
Тому не дозволяють дітям зайвого, а привчають їх до того, щоб змалку вчилися бути хорошими, щоб поважали старших, з повагою і шаною зверталися до людей, щоб віталися, усміхалися при зустрічі, а не росли вовкулаками. Хто такий вовкулака? Вчитель. Це така дитина, яка народжується від батьків, які не дотримуються віри, традицій і звичаїв свого народу. Трапляються ж серед нас і такі, правда, дуже рідко.... От якраз у них і народжується таке дитя, яке завжди понуре, зле, сердите, не дивиться на людей, тільки під ноги, ніколи ні з ким не вітається, не усміхається... А згодом, коли стає дорослою людиною, то в певні часи перекидається на вовка і живе у вовчій зграї у лісі й поводиться, як звір. А потім знову перекидається на людину. Ото і є вовкулака...
Ой, як страшно... Ні я не хочу такою бути. Ліпше я буду дотримуватись усіх традицій і звичаїв...
Ото ж, щоб вирости справжньою людиною, треба в першу чергу любити своїх маму і тата, бабусь і дідусів, з повагою до них ставитись, бути слухняними і добрими.
Так, бо ж бабуся і дідусь — це батьки наших батьків. Вони дали життя нашій мамі, нашому татові, а ті в свою чергу дали життя тобі. А от прабатьки дали життя твоїм бабусям і дідусям, а перед ними ще ж були батьки, які колись почали рід людський. Як це цікаво! От би знати, якими вони були, чим займалися.... Вчитель. Так, це дуже цікаво. У багатьох наших родинах ведеться дерево роду, по якому діти сьогодні можуть визначити своє походження, з якого вони роду, хто були їхні предки. Це дуже цікаво. Ось тому ми на сьогоднішнє свято приготували теж такі «родинні дерева», щоб і нам, і тим, хто прийде після нас, легше було дізнатися про свій далекий рід. (Звучить пісня «Родина» у виконанні Н Яремчука, на фоні мелодії кілька дітей показують ці зображення і розказують щось цікаве про свою родину.)
Хитрі очі, дві косички. У веснянках ніс та щічки. Непосида невеличка називається … (сестричка.)
Пестить, ніжить, і голубить розуміє, дуже любить. Я до неї пригорнуся, бо вона моя … (матуся).
Сильний, добрий, справедливий, біля нього ми щасливі. Знає, вміє він багато. Гордимось, бо це наш … (тато.)
Ніжна, лагідна, рідненька, як голубонька сивенька. Нам би небо прихилила. Це … наша мила. (бабуся)
Він чимало літ прожив, на повагу заслужив. Для матусі він — татусь, а для мене він — … (дідусь.)
Матуся, матінка, веде у світ дитину; Ще над колискою співає їй пісень І просить в Бога доленьку чарівну, І молить Бога за дитя щодень.
Веде за руку в дивосвіт щоднини, Показує, як дихає земля. Як сонечко сідає за хмарини І різноквіттям вкрилися поля.
Як сонце прокидається раненько, А на травичці виграє роса. Як пахне рута-м’ята солоденько, Чарівний світ наповнює краса.
У моєї неньки Руки золотенькі, Роботящі, вмілі, Спритні в кожнім ділі!
У моєї мами Очі променисті, Як блискучі зорі, Як озера чисті.
У моєї мами Губки-полунички, Усмішка ласкава, Дуже гарне личко!
Матінко, матусю! Я тобі вклонюся За добро, за ласку, За дитинства казку. За твою турботу, За твоє терпіння, За твою науку І за розуміння.
1.Ти мене в колисці колисала, І за це тобі вклонюся я. Ти мені життя подарувала, Матінко, ріднесенька моя!
2. Все, що є прекрасного навколо: Сонце, небо, зірочки ясні. Дощ весняний і траву шовкову – Все це, мамо, ти дала мені!
3. Виросту – на тебе буду схожа. Я ж твоя частинка, рідна кров! І тобі віддам усе, що зможу – І турботу, й ласку, і любов! Діти виконують пісню про маму «Тобі» З чим мамину любов нам порівняти? Із сонечком, що світло шле й тепло... Готова мама все для нас віддати, Щоб дітям добре й сонячно було.
Чи з зорями її нам порівняти, Що наче мрії, в небі миготять? Матуся й зірку нам готова зняти, Її на щастя дітям дарувать.
Словечко хочу мовити за тата, Бо він мені порадник, захисник. Він так мені розказує багато, І я до бесід щирих дуже звик. Він вчить мене у цьому світі жити, До праці залучає кожен раз. Вчить бути вірним, відданим, дружити І не підводити ніколи друзів, клас.
Все на світі вміє тато: І шпаківню змайструвати, Вміє довгий цвях забити, Може борщ смачний зварити, Вміє рибу він ловити, Мамі дарувати квіти, Смажить шашлики у лісі Та казки читать Софії, Запускати в небо зміїв… Все на світі татко вміє! От якби ж ще для сестрички Він навчивсь плести косички!..
Тато мій дуже гарний, сміливий і дужий, Він уміє, напевно, все в світі робить! Я люблю свого таточка рідного дуже! Ну, та як же мені татуся не любить?
Мій добрий татусь І задачку розв’яже, І намалює кумедних звірят. Ще й найкращі слова Для усіх в сім’ї скаже, Коли ми йдемо гуляти у парк.
1.Матуся й тато — два крила дитини, Які допомагають в світ злетіти. Це світлий вогник і тепло родини, Що не дають людині збайдужіти.
2.Матуся й тато — сонечко крилате, Яке дає і силу, і наснагу. Від них обох залежить так багато, Щоб дітям вирости й отримати відвагу,
Моя сім’я і дорога родина — Це тато, мама, бабця і дідусь, Сестричка, братик і любов єдина, І я у них також любити вчусь.
Мені тут тепло, затишно і тихо, Надійно, світло, радісно завжди. Мене в родині оминає лихо, З усім на світі я біжу сюди.
Чи радість світла в серденьку буяє, Чи сльози гіркі ллються із очей. Я йду в родину, я ж бо добре знаю, Як люблять у моїй сім’ї дітей.
Пригорне ніжно матінка дитину, Положить тато руку на плече. Я завжди можу спертись на родину, Тут серце біль тяжкий не обпече.
Пісня «Мама і тато» Гра для всіх Ця гра на уважність. Вчитель подає команду. Діти слухають і, коли погоджуються з даним твердженням, виконують команду. Коли ж ні, завмирають на місці. • Хто любить своїх батьків – встаньте! • Хто садить дерева – плескайте в долоні! • Хто нищить квіти – тупайте ногами! • Хто любить звірів – підніміть праву руку! • Хто з вас найдобріший – підніміть ліву руку! • Хто хоч раз зустрічав світанок – підстрибніть! • Кому вже 100 років – махайте руками! • У кого вдома є песик – посміхніться! • У кого є котик – занявчіть! • У кого є когутик – закукурікайте!
А з нами разом дідусь і бабуся, Ну, словом, повна родина у нас! Добру й любові у них я вчуся, Вони — чудові, ну, просто — клас! Бабуся казку для нас читає, Навчає внуків варити й шити. Нас до роботи дідусь привчає І вчить онуків, як в світі жити.
Ми з ними часто до лісу йдемо, Щоб відпочити там серед квіток. Ми дуже дружно усі живемо, Сміливо йдемо у дивний світ.
Дідусь й бабуся — поважні люди, Бо чесно в світі свій вік прожили́. Бажання є в нас, щоб скрізь і всюди Ще довго з нами вони були.
Мені бабуся казку розкаже, І зробить солодкий пиріг, І дасть мені трошечки пряжі, Щоб з кішкою побігати я міг! А дід мені подарує рубанок, Цвяхів принесе, молоток, І буде готова спозаранку Шпаківня у нас і совок!
А тато візьме на рибалку, Розповість про лісових тварин.. Ми поруч, трохи перевальцем підемо повз ялин струнких. Грибів наберемо на узліссі, Вигадливий корінь знайдемо, У лісника в його хатинці Ми чаю з малиною поп'ємо...
А мама, схиляючись над ліжком, Спокійну пісню заспіває, Навшпиньки вийде крадькома І добрі сни покличе в хату ! А у вікна вривається вітер, Я думаю, довго не сплю: Ну чим мені на це відповісти? Я просто їх дуже люблю! Учень. Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.
Вчитель. Діти, а чим же відрізняється християнська сім′я від інших сімей? Чого вчать батьки дітей в християнській сім′ї?.
Материн гнів, як весняний сніг: рясно випаде, та скоре розтане. На сонці тепло, а біля матері добре. Мати одною рукою б'є, а другою гладить. Дитина плаче, а матері боляче. У дитини заболить пальчик, а в мами — серце. Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить. Матері своїх дітей жаль, хоч найменшого, хоч найбільшого. У кого є ненька, у того й голівонька гладенька. Годуй діда на печі, бо й сам будеш там. Які мамка й татко, таке й дитятко. Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина. З кривого дерева крива й тінь. Яке коріння, таке й насіння. Яке дерево, такі його квіти; які батьки, такі й діти. Який дуб, такий тин; який батько, такий син.
«Ходить гарбуз по городу». Ходить гарбуз по городу, Питається свого роду:
Всі родичі гарбузові? Обізвалась жовта диня , Гарбузова господиня:
Всі родичі гарбузові! Обізвались огірочки, Гарбузові сини й дочки:
Всі родичі гарбузові! Обізвалась морковиця, гарбузовая сестриця:
Всі родичі гарбузові! Обізвались буряки, Гарбузові свояки :
Всі родичі гарбузові! Обізвалась бараболя, а за нею і квасоля:
Всі родичі гарбузові! Обізвався старий біб: Я піддержав увесь рід!
Всі родичі гарбузові!
Із чим тебе будем їсти?
От до мене вся приправа!
( На дошці малюнок сімї, від якої відходять промінці з написами - відповідальність, спілкування, повага, традиції,уміння прощати, почуття значущості ). Спілкування. Для будь-якої людини важливе спілкування, йому необхідно ділитися інформацією, висловлювати власну думку, отримувати поради та рекомендації. Коли ж у родині є довірчі відносини, тоді сварок і сварок менше, адже багато питань вирішуються, варто членам сісти «за стіл переговорів». Повага. Якщо члени сім'ї не поважають один одного, не цікавляться думкою один одного, то й нормальне спілкування між ними можливо не буде. Важливо не плутати повагу і страх, діти повинні поважати батька, а не боятися його. Повага виражається в готовності прийняти почуття, потреби і думки іншої людини, не нав'язувати йому власну точку зору, а постаратися зрозуміти його. Почуття значущості для своєї сім'ї. Повертаючись додому, ми хочемо бачити радість в очах близьких, нам потрібно відчувати їх любов, знати, що вона не залежить від досягнень і перемог. Хочеться вірити, що своє у вільний час кожен член сім'ї знайде хвилинку для іншого, а не піде з головою у свої проблеми. Будинок – фортеця, а сім'я – тиха гавань, напевно, цього хочеться кожній людині. Уміння прощати. Ніхто з нас не досконалий і сім'я це останнє місце, де нам хотілося б чути докори і критику на свою адресу. А тому потрібно навчитися прощати помилки інших і не повторювати свої власні. Традиції. У когось традиція збиратися всією сім'єю на Пасху, хтось по суботах дивиться фільми, зібравшись у залі біля телевізора, а хтось кожен місяць всією сім'єю вибирається за місто (в боулінг, аквапарк). У кожної родини традиція своя, але її наявність є об'єднуючим чинником і робить сім'ю унікальною. Відповідальність. Це почуття притаманне всім людей, які відбулися і дітям ми намагаємося його прищепити якомога раніше. Але має бути присутня відповідальність не тільки за робочі моменти, а й перед сім'єю, адже все, що ми робимо це заради сім'ї і всі її члени повинні знати це.
Прислухайся, дитино, до батьківського слова, що сповнене терпіння, турботи і любові. Прислухайся, дитино, до дідуся поради, бо й татові твоєму не раз він мудро радив.
Прислухайся, дитино, до рідної матусі, якій дісталась ніжність і ласка від бабусі.
Збери усі поради, не загуби нічого. Про тебе також скажуть: — Прислухайтесь до нього! Встала я раненько, Дощ іде рясненько. Щиро дякую Христу, Що на цій землі живу.
Маю маму й тата, Родичів багато, Ще й молодшеньку сестричку- Капризуху, невеличку
Славить Господа ім’я Кожен день моя сім’я. Я також молюся Господу Ісусу.
Стану в серці перед Богом, Щиро помолюся: За татка і матусю, За дідуся і бабусю, За сестру і брата, За всеньку родину, За рідну землю - За нашу Вкраїну. -Господи, многії літа подай, Захисти від лиха Весь наш рідний край.
І прости мені, мій Боже, Непослух, провини, Щоб мої молитви стали Чистими й легкими! Щоб до Тебе долетіли, До Світлого Раю, - Бо Ти слухаєш слухняних, Добрим помагаєш! Пісня «Побажання» «Без сім’ї немає щастя на землі», — твердить народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити. Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього? Яких би життєвих труднощів не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала — завжди вона знаходить розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють. Отож, любімо і цінуймо один одного. Миру всім нашим сім′ям. | |
| Переглядів: 2288 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |