| Головна » Файли » Участь у заходах |
| 17.12.2014, 15:59 | |
10.12.14 р. 10-11 класи Тема. Права людини. Мета. 1. З’ясувати суть поняття «права людини», їхню класифікацію, ознайомитися з міжнародними документами з прав людини. 2. Розвивати вміння пригадувати раніше вивчений матеріал, сприймати нову інформацію, висловлювати власні думки. 3. Виховувати розуміння значущості дотримання прав людини в сучасному світі. Обладнання. Конституція України, роздатковий матеріал, фотоматеріали, документи, відеоматеріали, презентація вчителя PowerPoint. Тип уроку. Урок засвоєння нових знань учнів. Урок-лекція з елементами бесіди. Структура уроку «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах». Загальна декларація прав людини (стаття 1)
І. Організаційний етап. Привітання. ІІ. Етап підготовки учнів до активного засвоєння знань. Учитель. Повідомлення теми уроку та плану (слайди №1-2). Учні. Висловлюють думки щодо очікуваних результатів від уроку. Можливі відповіді: Розуміння суті поняття «права людини»; Ознайомлення з видами прав людини; Ознайомлення з міжнародними документами; Визначення ролі України у вирішенні питань прав і свобод. ІІІ. Етап засвоєння нових знань.
Учитель. Конституція України 1996 р. вперше закріпила положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов’язком держави. У разі порушення його прав та свобод громадянин може звернутися з метою їх захисту до судових органів, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших органів влади та посадових осіб. Права і свободи людини – природні можливості індивіда, які є необхідними для існування та розвитку. Вихідні положення: - Права людини - це її правові можливості (вони є органічною складовою юридичної частини особистості та формуються історично); - Визнаються в певному розумінні як природні (суспільство виходить із необхідності визнання свободи людей); - Є невід’ємними (держава їх не дарує, а тому не може відібрати); - Є необхідними для нормального існування і розвитку (достатній життєвий рівень, справедливі умови праці); - Мають бути загальними і рівними для кожного (без урахування належності до раси, статі, релігії) - Повинні визнаватися та гарантуватися державою (законодавче закріплення). (слайд № 3)
Учитель. Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвиткові та забезпеченню прав людини. Демократизації процесу, пов’язаного з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяло прийняття низки міжнародних документів щодо закріплення, правової регламентації та розробки механізму міжнародного захисту прав людини у державах, що підписали відповідні міжнародні документи. Права людини виникали та закріплювалися поступово – від античних часів до сьогодення. Пригадайте «Декларацію прав людини і громадянина» 1789 р. у Франції (люди вільні і рівні в своїх правах). (слайд № 4) Після Другої світової війни проблема прав людини з суто внутрішньої перетворилася на міжнародну. Поступово Конституційне право почало піддаватися впливу міжнародних стандартів. Був прийнятий ряд міжнародних документів, що зобов’язують держави, які підписали їх, дотримуватися й розвивати повагу до прав людини без жодної дискримінації. 3. Презентація випереджальних завдань. Розповідь учнів. Учні. Надають загальну інформацію про передісторію прав людини. Історія прав людини така ж стара, як і історія всього людства. Весь час люди боролися з несправедливістю, проти авторитарних правителів, за свободу й кращі умови життя. За свою історію права людини пройшли шлях від ідеї до конкретних прав, за які борються групи людей та окремі особистості, врешті, до міжнародних зобов'язань держав. Основний механізм прав людини базується на старій ідеї виставлення умов владі, щоб вона не могла керувати свавільно, щоб діяла на користь своєму народові. Вже чотири тисячі років тому в Іраку, в найдревнішій відомій людству збірці законів — Законах Хаммурапі — було сказано, що влада не повинна діяти свавільно, нею годиться керувати: «Нехай царством керує справедливість (...) і не дозволить сильним притісняти слабких,... просвітлює країну й буде на користь народу». І хоча після цього ідея прав людини неодноразово виникала в історії філософії, історія людства значним чином створювалася правителями, які експлуатували свій народ або втягували його до воєн і конфліктів. Паралельно з технологічними, економічними й політичними змінами мінялись також і владні відносини в суспільстві. Повільно, але точно різні групи людей висували вимоги щодо розширення свобод і поваги до своїх прав. І влада поступово була вимушена підкоритися цим вимогами. Першим важливим документом, який визначав права індивідів щодо влади, була Велика англійська хартія вольностей 1215 року. Ця «Велика декларація прав» була написана дворянством і духовенством як протест проти зловживання королем своєю владою, щоб змусити його підкорятися цьому закону. В цьому документі був перерахований ряд свобод, таких як право власності, заборона занадто високих податків і рівність перед законом. Хоча король і не дотримувався Великої хартії, цей документ усе одно отримав великий вплив, його часто цитували й посилалися на нього. В 17 й 18 сторіччях ряд європейських філософів, у тому числі Джон Локк, вводять поняття «природних прав людини». Ці права належать людині тільки тому, що це — людина, а не тому, що вона належить до певної країни, релігії чи групи. Ідеї Локка сильно вплинули на розвиток прав людини в епоху Просвітництва. Він вважав, що всі люди народжені вільними й рівними, й що вони мають однакові права. У своїй теорії правової держави він стверджував, що закони повинні постійно керувати суспільством і правителями. Закони мають поширюватися й на правителів. Ідеї Просвітництва про права людини також отримали великий вплив у Франції в 18 сторіччі. Там зростало незадоволення громадян політикою експлуатації, яку проводив король, в тому числі це стосувалося непомірних податків. У ході Французької революції 1789 року громадяни об'єдналися під гаслом «Свобода, рівність і братерство!». Вони почали висувати вимоги щодо свободи слова, свободи совісті, законності, захисту прав власності й права займатися підприємницькою діяльністю. В Декларації прав людини й громадянина, яка з'явилася після революції, було вказано: «Люди народжуються й лишаються вільними й рівними в правах». Нові ідеї про те, як організувати відносини між громадянами й владою, включно з принципом рівності перед законом, прийшли на зміну минулій системі привілеїв для аристократії. Хоча за революцією прийшла реакція, й тисячі людей були свавільно страчені в наступні роки, Декларація все ж отримала велике значення для всього політичного розвитку Європи. У кінці 18 сторіччя ідеї прав людини отримали підтримку й в Америці. В 1776 році більшість британських колоній Північної Америки оголосили свою незалежність від Британської імперії. В Американській Декларації незалежності було закріплено ряд прав людини. В 1791 році під впливом Французької революції в Конституцію США були внесені поправки, які гарантували громадянам ряд свобод. Вони отримали назву «Білль про права». Французька й американська декларації прав набули міжнародного значення, а права людини були включені до багатьох конституцій, які приймалися в ті часи в Європі. Однак, хоча багато держав і включали права людини до своїх конституційних законів, ці права так і не стали універсальними, тобто, вони не розповсюджувалися на всіх людей у всьому світі. Сучасні міжнародні права людини вперше побачили світ у межах ООН у 1948 році, коли було прийнято Загальну декларацію прав людини. Лише тоді права людини стали вперше універсальними. Передумовами прийняття Загальної декларації стала Друга світова війна й створення ООН. Війна забрала життя багатьох людей, були зруйновані цілі країни. Нацистський режим, окрім загарбницької війни проти інших держав, вів війну проти окремих групп населення. Євреї, роми (цигани), люди з інвалідністю й інші визнавалися режимом неповноцінними. Концентраційні табори чи, як їх називають, «табори смерті» стали жахаючими символами зла. В них були вбиті мільйони людей, шість мільйонів із них тому, що вони — євреї. Загальний досвід людей і влади, які пережили страхіття Другої світової війни, дали їм змогу дійти згоди щодо необхідності створити всесвітню організацію, яка покликана працювати задля миру в міжнародній спільноті. Спочатку їх не так і сильно цікавили права людини. Однак на конференції були присутні глави багатьох недержавних організацій — саме вони, спільно з делегатами з низки невеликих країн, активно лобіювали права людини й намагалися поставити їх до центру обговорення. Крім цієї активності була ще одна обставина, яка схиляла держави визначити права людини однією з найважливіших задач ООН: звіти про те, що відбувалося в концентраційних таборах під час війни. Екстремальний характер і масштабність гноблення відкрила очі світової спільноти на потребу міжнародного захисту прав людини. Цей захист повинен був спиратися на міждержавну організацію, яка була би здатна зупинити силове втручання й слідкувати за тим, щоб держави приймали закони, які відповідали правам людини. Не можна було більше допустити, щоб влада якоїсь держави гнобила своє населення, а інші держави й світова спільнота були би не вповноважені втрутитися. Устав ООН 1945 року каже, що ООН повинна працювати над зміцненням миру й співпраці між державами й захищати права людини. Однак у статуті ООН не написано докладніше про зміст прав людини. Тому було створено спеціальну комісію з визначення прав людини. Комісія ООН з прав людини складалася з 18 країн-членів, які представляли всі континенти, належали до різних релігій та мали різні погляди на життя. Після більше ніж двох років переговорів і компромісів робота комісії завершилася прийняттям Загальної декларації прав людини 10 грудня 1948 року, яка багатьма сприймається як найважливіший документ, який будь-коли був розроблений ООН. Із 56 делегацій 48 проголосували «за», 8 утримались. І жодна держава не проголосувала «проти». Декларація складається з ЗО статей, які визначають права людини. З прийняттям Декларації права людини стали частиною міжнародного публічного права й глобальної концепції. Вперше були розроблені міжнародні правила, які описують те, як держави мають ставитися до своїх жителів. Таким чином, ООН обмежила суверенітет держави. Те, як органи влади поводяться зі своїм населенням, перестало бути справою тільки цієї держави, це стало справою інших держав і всієї міжнародної спільноти. Історія зберігає права людини, й кожне нове покоління будує все нові очікування й надії, відштовхуючись від того, що вже досягли попередники, й саме продовжує боротися за покращення свого існування й звільнення від авторитарних правителів.
Учитель. Класифікація прав і свобод людини:
Громадянські (особисті) статті 3-17. Політичні статті 18-21. Економічні, соціальні, культурні статті 22-27. Громадянські права захищають життя, особисту недоторканість, свободу совісті, приватне й сімейне життя, свободу слова, свободу асоціацій і мирних зібрань та свободу пересування. Політичні права забезпечують право на участь у керуванні своєю країною — через право обирати й бути обраним. Економічні права забезпечують право на працю, право на створення й участь у профспілках, право на страйк і на вільний спосіб життя. Соціальні права забезпечують право індивіда на підтримку держави при втраті роботи, хворобі, непрацездатності й у інших випадках, які знаходяться поза контролем самої людини. Культурні права забезпечують право на навчання й участь у культурному житті, використання науки й авторського права.
Держави, що підписали Загальну декларацію прав людини та Конвенцію з прав дитини, взяли на себе зобов’язання їх виконувати. Цей процес контролюють Комітет ООН з прав людини, Міжнародна дитяча організація ООН (ЮНІСЕФ). Права людини і дитини зафіксовані в конституціях держав, в тому числі і в Конституції України. У нашій державі людина, права якої порушено, може звернутися до суду, міліції та інших державних установ, до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Позитивні риси:
Негативні тенденції:
Порушення прав людини: -Геноцид -Дискримінація -Експерименти над людьми -Політичні репресії -Рабство -Торгівля людьми -Тортури -Живий щит. (Слайд № 6) ІV. Етап закріплення нових знань. Учитель. Учні. Переглядають відеоматеріали . V. Етап інформації учнів про домашнє завдання. Слайд № 7-8. | |
| Переглядів: 1512 | Завантажень: 0 | | |
| Всього коментарів: 0 | |