| Головна » Файли » Творча лабораторія заступника |
| [ Викачати з сервера (1.21 Mb) ] | 01.03.2016, 00:55 |
ОПЕРАТИВНО-МЕТОДИЧНА НАРАДА Креативний вчитель – креативний учень Саціна Н.Л., заступник директора з навчально-виховної роботи КЗ «Луцька ЗОШ І-ІІІ ст. №13 Луцької міської ради» Дата проведення: 22.02.2016 Епіграф: «Креативність - це просто створення зв'язків між речами. Коли творчих людей питають, як вони щось зробили, вони відчувають себе трохи винуватими, тому що вони не зробили нічого насправді, а просто помітили. Це стає їм зрозумілим з часом. Вони змогли зв'язати різні шматочки свого досвіду і синтезувати щось нове. Це відбувається тому, що вони пережили й побачили більше, ніж інші, або тому, що вони більше про це міркують» Стів Джобс. І. Вступна частина. Запитання для роздумів:
«Люди, схожі на мене, упевнені у своїй так званій геніальності вже у восьми-, дев'яти-, десятирічному віці... Я завжди дивувався: «Чому ніхто не відкрив мене? Невже у школі ніхто не помічав, що я більш здібний, ніж хто-небудь інший? Що, учителі настільки нерозумні? Усе, що вони мають, це інформація, яка мені не потрібна. Чому ніхто не помічав мене?» Джон Леннон «Не люблю школу: там змушують зосереджуватися на тому, чого ти не хочеш знати.» Леонардо Ді Капріо «Школа здавалася мені в'язницею, я повставав проти вчителів-копів.» Джонні Депп «Школа готує нас до життя у світі, якого не існує. » Альбер Камю «Я ніколи не дозволяв школі втручатися в мою освіту. » Марк Твен «Коли я вчився в школі, вчителі часто говорили, що я закінчу електричним стільцем. » Сильвестр Сталоне Міркування педагогів. «Особистість виховує особистість» - це азбука виховного процесу. Тому таку виняткову роль відіграє учитель у навчанні й вихованні дитини, особливо молодшого школяра. Особистісні якості педагога надають процесу навчання ціннісно-значущу спрямованість і своєрідність впливу через індивідуальну культуру спілкування, поведінку, почуття тощо. Від того, як молодший школяр сприймає вчителя, залежить його ставлення до школи та навчання. Ш. Амонашвілі привертає увагу до того, що, навчаючи та виховуючи, учитель залучає дітей до матеріальних і духовних цінностей минулих поколінь. Але як це залучення відбувається? Учитель є посередником між дитиною й цілими поколіннями, і лише через нього діти пізнають дійсність. І це «через» означає, що різні цінності, знання, морально-етичні норми не доходять до дітей у стерилізованому вигляді, а несуть у собі особисті риси вчителя, його оцінки, ставлення, його світогляд. Гуманний педагог, прилучаючи дітей до знань, одночасно передає їм свій характер, постає перед ними як зразок людяності. ІІ. Основна частина Вимогою сьогодення є формування покоління вчителів нової генерації, здатних до навчання креативних дітей. Тільки креативний учитель спроможний креативно підходити до навчання сучасних учнів, формування їх креативних здібностей. Сл. 1, 2. Повідомлення теми та мети заходу. Епіграф. Сл. 3. Аналіз схеми. Що ж таке креативність? Термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але треба пам’ятати, що творчість не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту. Творча, активна особистість формується переважно умовами виховання, впливом соціального середовища і системи освіти і навчання. Якщо ж творча активність виявляється і за відсутності чи недостатності зовнішніх умов, то таку творчу активність називають креативною. Із Вікіпедії: Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative). В російській мові, на думку професора І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну.»] Креатив (англ.. Creative) — визначення, що характеризує продукт діяльності людини, створеної способом, що відрізняється від аналогічних, новизною підходу, творчим рішенням. Як правило створюється для привертання уваги, в основному за рахунок шокування, пародіювання, легкості сприйняття, яскравості і високою запам'ятованістю образу. Деякі розуміють під креативом творчість, поставлену на потік. Фактично креатив — це синонім слова «творчість». Називаючи визначені, наприклад, рекламні або художні роботи креативом, в більшості випадку просто намагаються пустити пил в очі новомодним словом. Креативність – це здатність дивуватися, знаходити рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове та вміння глибоко усвідомлювати свій досвід. В.Сухомлинський говорив, що немає людей більш допитливих, більш одержимих думками про творчість, як учителі. Педагогічна діяльність, яка є сплавом науки і мистецтва, за своїми компонентами передбачає творчість. А тому вчитель – це креативна особистість: високо компетентна, працездатна, вольова, активна, комунікабельна, динамічна і впевнена в собі. На сьогодні існує більше за сто означень креативності. Креативне навчання – це процес постійної співпраці вчителя та учня. Навчальний процес організовується як живий контакт партнерів, зацікавлених один у одному та в справі, якою вони займаються разом. Креативне навчання має характерну рису: навчальний процес зливається з життям, із рішенням реальних творчих задач. Система креативної освіти спрямована на формування творчого мислення всіх учнів, розвиток їх інтелектуальних здібностей, які мають першорядне значення для оволодіння знаннями і вміннями в різних галузях науки. Але насамперед вона орієнтована на навчання обдарованих дітей, які в масових загальноосвітніх школах позбавлені належної уваги. Креативна педагогіка прагне ненастирливо, вміло, направляти розвиток талановитих дітей, надати їм можливість повною мірою розкрити і реалізувати свої здібності. Модель креативного вчителя (сл. 4) Джордж Гілфорд виділяє шість параметрів креативності: ·здатність до знаходження і постановки проблеми; ·здатність до генерування великої кількості ідей; ·гнучкість – здатність до продумування різноманітних ідей; ·оригінальність – здатність відповідати на стимули нестандартно; ·здатність удосконалювати об'єкт, додаючи деталі; ·здатність розв'язувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу. Становлення вчителя в розвитку творчого навчального - виховного процесу включає в себе оновлення функцій, таких як швидкість, гнучкість і оригінальність мислення. Швидкість мислення - це здатність учителя спонтанно реагувати на ситуації, які виникають у класі, що вимагають негайного плану дій, а також стежити за мисленням учнів; здатність швидко переключатися з однієї ідеї на іншу; здатність до генерування ідей. Гнучкість мислення вчителя передбачає вміння бачити особливості класу, спостерігати індивідуальні особливості учнів, як обдарованих, і середніх, і учнів з різними формами інвалідності. Різноманітність різних завдань на уроці дозволяє учням розвивати свої навички, але це не гарантує, що ці завдання цікаві та викликають мотивацію учнів до навчання, тому слід шукати нові шляхи вирішення проблеми. Отже, вміння вчителя заохотити учнів своєю розповіддю; створити проблемне бачення ситуації. Оригінальність мислення вчителя проявляється у виборі змісту, форм і методів навчання, що формує креативне ставлення учнів через відкриття, розвідку та самовдосконалення. Це особливо очевидно в розробці або способу роботи, де учень має можливість активної та самостійної роботи, формування науково - дослідного ставлення, проблеми сприйняття, формулюючи питання і гіпотези та перевірки їх, прийняття відповідних заходів. Чинники креативності: чіткість і гнучкість мислення; чутливість до проблем; оригінальність; винахідливість; конструктивність. Сучасний учитель модернізує змістовий компонент, застосовуючи групи методів продукування ідей. Учитель застосовує комплекс спеціальних методів розвитку креативності: методи проблематизації, методи продукування ідей, методи, спрямовані на розвиток аналітичних умінь. Сл. 5 Креативний вчитель - це вчитель, який має власний стиль викладання, який формується під впливом як внутрішніх (попередніх знань, досвіду, професійних якостей), так і зовнішніх факторів (нормативних засад професійної діяльності, необхідності постійного підвищення кваліфікації). Якості креативного вчителя: сила, гнучкість, витривалість, координація розуму. Сила розуму-здатність зосередитись на тому, що потрібно, і настільки, наскільки необхідно. Гнучкість розуму-здатність переключатись з одного ходу думок на інший. Це саме вміння нестандартно мислити. Витривалість-здатність тривалий час підтримувати високий рівень активності, не відволікаючись і не втрачаючи координації. Координація розуму -здатність оперувати одночасно кількома поняттями, зберігаючи рівновагу за будь-яких обставин. Основними ознаками креативної особистості є: інтелект, знання та досвід; широта кругозору; самостійність і сміливість мислення; здатність до критичного оцінювання попереднього досвіду і навколишньої дійсності; діалектичний світогляд; індивідуальність, оригінальність і незалежність у прийнятті рішень; альтернативність; здатність фантазувати; широке використання наукового підходу в практичній діяльності. Чим відрізняються креативні вчителі від не креативних? Дуже незвичайні; мають широкі погляди; бачать те, чого інші не помічають; завжди мають ідеї; нестандартно мислять; займаються творчою діяльністю; веселі та дотепні; вільні та невимушені. Якщо вчитель перестає тренуватися, давати собі додаткове навантаження (зупиняється на досягнутому, звужує коло своїх інтересів, припиняє шукати нові рішення), він втрачає креативну форму. Складовими креативного викладання визначається: подача сучасного матеріалу в широкому контексті, використання метафор, встановлення міжпредметних зв’язків,застосування мультимодального підходу, часта зміна видів діяльності, варіювання темпу викладання, демонстрація впевненості, здатність надихати й цінувати учнів, заохочення їх до активної, емоційної взаємодії. Сл. 6 Креативний учень є дзеркальним відображенням креативного вчителя. Головне, без чого не може обійтися педагог, - це активна позиція вчителя – творця, а не спостерігача. Не буде вогника у вчителя - він ніколи не зможе запалити його в учнях. Учитель не зможе розвивати креативність у своїх учнів, якщо він не є креативним. Таким чином, джерелом педагогічної діяльності, що дозволяє розвиток креативності в учнів є той же вчитель і його професійна компетентність, в тому числі, насамперед, його креативне ставлення в навчальному процесі Створення умов для креативного розвитку учнів Для розвитку креативних здібностей важливо забезпечувати такі умови: - Сприятливий емоційний фон на уроках - Доброзичливість з боку вчителя, його відмова від критики на адресу дитини - Відсутність шаблонів у відповідях учнів - Заохочення до висування нестандартних гіпотез - Наявність позитивного зразка творчої поведінки, спілкування дітей з дорослими, які мають яскраво виражені креативні здібності - Широке використання завдань творчого характеру - Використання методів проблематизації, продукування ідей, - Створення ситуації успіху, стимуляція творчої поведінки. Головне завдання - не «донести», «пояснити» та «показати» учням, а організувати спільний пошук розв'язання завдання, яке виникло перед ними. Учитель виступає як режисер міні-вистави, що народжується безпосередньо у класі. Нові умови навчання потребують від учителя вміння вислухати всіх бажаючих із кожного питання, не відкидаючи жодної відповіді, стати на позицію кожного, хто відповідає, щоби зрозуміти логіку його міркування та знайти вихід із постійно мінливої навчальної ситуації. Педагоги аналізують відповіді дітей і непомітно ведуть їх до розв'язання проблем. Навчання логіки, дискусії, діалогу, розв'язання проблеми не передбачає швидкого одержання правильної відповіді. Тому можливі ситуації, коли на одному уроці не вдається відкрити істину. Одним із ефективних шляхів розвитку креативного мислення є робота за методикою розвивального навчання. Вона дає змогу, виконуючи цікаві для дітей завдання, підійти до проблеми з різних боків, спонукає учнів мислити, знаходити способи вирішення проблем, демонструє варіативність підходу до їх розв'язку, учить міркувати, доводити, обґрунтовувати свою думку. Школяр із перших кроків у опануванні знань має шукати спосіб дій, учитися користуватись ним, і користується успішно, доки не постане перед ним нова проблема... І знову починається пошук... Уроки передбачають роботу індивідуальну, групову та в парах. Таке поєднання дозволяє навчити дитину слухати не тільки вчителя, а і своїх однокласників. Спілкування з однолітками набагато простіше для дитини, ніж спілкування з дорослими. Діти тренуються в мистецтві слухання спочатку у своїй маленькій компанії, а вже потім відважуються постати перед усім класом. Доводиться відмовлятись від звички працювати з дітьми «фронтально», звертаючись одразу до всіх і ні до кого персонально. Завдання педагогів - навчити дітей самостійно міркувати, уміти сперечатись, відстоювати свої думки, ставити запитання, бути ініціативним у набутті нових знань. Адже, як казав Л.Толстой, знання - тільки тоді знання, коли вони здобуті напруженням своєї думки, а не пам'яттю. У дітей 6-7-річного віку переважає конкретне мислення. Тому на початковому етапі навчання відбувається порівняння конкретних предметів чи фігур. Для розвитку вміння аналізувати, порівнювати вчителі пропонують різні цікаві завдання на уроках математики. Звичайно, порівнюють діти не лише на уроках математики. Ця робота продовжується й на читанні, бо неможливо розрізнити вірш і казку, казку й оповідання, не проаналізувавши їх будову; не можна просто познайомитися з твором, не розглянувши характерів дійових осіб та їх учинків; а чого варті мовні цікавинки, які трапляються майже в кожному творі! Нові поняття й відношення між ними не даються дітям у готовому вигляді. Діти «відкривають» їх самі у процесі самостійної дослідницької діяльності. Учителі лише спрямовують цю діяльність і, як підсумок, роблять висновок, даючи точне формулювання алгоритму дії та знайомлячи із загальноприйнятою системою позначення. Одним зі шляхів розв'язання проблеми підвищення пізнавальної активності та розвитку креативних здібностей у процесі набування знань є застосування в навчальному процесі творчих ігор і вправ, бо емоційне забарвлення останніх сприяє глибокому й міцному засвоєнню матеріалу, розвитку особистості кожного школяра. Формуванню позитивного ставлення до навчання сприяє використання педагогами діяльнісного методу навчання, при якому діти виступають у ролі активних шукачів інформації, дослідників, доповідачів, співрозмовників. Отримуючи мінімум готових фактів, діти виявляють максимум активного творчого пошуку. Так, готуючись до уроків навколишнього світу, історії, географії, біології школярі готують не лише повідомлення з додаткової літератури, а створюють цілі проекти з даної теми. Саме така робота сприяє глибокому засвоєнню знань, розвитку пізнавальних інтересів, креативному збагаченню особистості. Емоційного забарвлення урокам надають ігрові моменти, подорожі, зустрічі з казковими героями. Практичні роботи, експерименти, творчі пошуки на уроках хімії, фізики, біології запалюють в очах учнів вогники зацікавленості, які не згасають протягом тривалого часу. Бажання дізнатись про щось нове з кожним днем зростає. Робота у групах, парах не дає можливості розгубитися слабшим, кожний починає вірити у свої власні сили. Зміни видів діяльності, уміле керування навчальним процесом сприяють розвитку креативних здібностей. Хоча процес цей довготривалий, і отримати результат одразу неможливо, та вже через кілька тижнів навчання діти розв'язують поставлені завдання не за аналогією, а кожний вибирає свій, зручний йому шлях. Розвиток креативного мислення неможливий без оволодіння і застосування прийомів розумової діяльності: виділення основного, аналіз і синтез; порівняння та абстрагування; узагальнення; систематизація і класифікація; конкретизація; визначення та пояснення понять; доказ і спростування тверджень. Технологія креативного мислення передбачає формування цих розумових прийомів через використання різних форм роботи. Форми роботи: 1. Ділові, творчі ігри та моделювання, розв'язування кросвордів. 2. Семінари, диспути. 3. Різнорівневі завдання. 4. Робота з підручником. 5. Розв'язування розрахункових задач. 6. Задачі-малюнки. 7. Самостійна робота з підручником, дидактичним матеріалом. 8. Дослідницька робота. 9. Експериментальна робота. 10 Розумовий експеримент. 11.Рішення проблемних ситуацій. Створення умов для креативного розвитку учнів і використання системи творчих завдань на уроках надає широкі можливості для формування в учнів предметних і ключових компетентностей, а саме: - Уміння вчитися і бути здатним до саморозвитку; - Вміння критично мислити; - Вміння сформулювати проблему, знаходити нові розв’язання, діяти в нестандартних ситуаціях; - Вміння використовувати здобуті знання для особистісної реалізації; - Вміння бути конкурентоздатним і мобільним в суспільстві. ІІІ. Висновки. Отже, творчий педагог - це особистість, яка характеризується високим рівнем педагогічної креативності (креативні риси особистості й додатково сформовані мотиви, особистісні якості, здібності, які сприяють успішній творчій педагогічній діяльності), відповідним рівнем знань предмету, який викладає, набутими психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками, які, за сприятливих для педагогічної творчості педагога умов, забезпечують його ефективну педагогічну діяльність із розвитку потенційних творчих можливостей вихованців. Креативність є необхідною складовою праці педагога. За словами Я. Коменського, «учитель - помічник природи, а не її володар, її будівничий, а не реформатор», тому він сам вибирає форми, методи та прийоми, які сприяють розвитку природних нахилів учнів. Сл. 7 Тож бажаю вам успіхів у цій нелегкій справі! Креативних Вам ідей! Роздаю пам’ятки для власного саморозвитку «П’ять нескладних вправ, що сприяють креативності» П'ять нескладних вправ, що сприяють креативності:
Візьміть тлумачний словник і навмання виберіть два випадкові поняття. Просто ткніть пальцем в будь-які сторінки. Зіставте їх, спробуйте знайти між щось спільне. Придумайте божевільну історію і помістіть у неї взаємозв'язок. Така вправа чудово тренує мозок.
Візьміть чистий аркуш паперу і фломастер. Ще краще, якщо ви не вмієте малювати, оскільки краса і результат тут абсолютно не важливі. Головне - процес. А тепер намалюйте щось, що поєднує в собі якомога більше ознак усіх відомих вам звірів. У вас вийде, наприклад, лисиця з риб'ячою лускою, або довгошиїй заєць з копитами. Мета вправи - вбити будь зачатки логіки і здорового глузду, зробивши акцент на креативності.
Від тварин перейдемо до архітектури. Давайте намалюємо будинок. Але перед тим, як взятися за це заняття виберіть 10 будь-яких слів. Уявіть, що вам, як архітекторові, замовили проект будинку. Але замовник виставив 10 обов'язкових вимог. Це і є вибрані слова. Тут може бути що завгодно. Наприклад, «апельсин» - і дах вашого будинку має бути помаранчевим, «тарілка» - зробіть круглі вікна у ванній і т. п. Малюючи на папері, одночасно уявляйте, як це могло б виглядати в реальному житті.
Виберіть будь-яке слово. Це обов'язково має бути іменник. Тепер напишіть 5 прикметників, які, на вашу думку, йому найбільше пасують. Наприклад, «шкарпетки» - чорні, теплі, вовняні, зимові, чисті. Зробили? Тепер спробуйте написати ще 5 прикметників, які зовсім не пасують. Ось тут всі й спиняться. Виявляється, зробити це дуже важко. А ви рийтеся в різних сферах сприйняття і знайдіть-таки потрібні слова.
Постарайтесь щоразу, коли якийсь предмет вас зацікавив, придумати йому назву. Можна коротку і влучну, а можна довгу і розгорнуту. Мета вправи - назва обов'язково має вам сподобатися. Використані джерела:
Джерело доступу: http://eprints.zu.edu.ua/16821/1/%D0%BF%D0%B0%D0%B2..pdf
| |
| Переглядів: 10846 | Завантажень: 363 | Коментарі: 2 | | |
| Всього коментарів: 0 | |